Кружляють в повітрі маленькі пушинки, Легенькі та білі, неначе сніжинки; Дивуються дуже дорослі і діти: Де ж міг раптом взятися сніг серед літа? — Тополиний пух

Victor Borshchov

100

Сто загадок

Дітячі

Загадки

Victor Borshchov

Get

Explore more quotes

Стоїть корито, Повне води налите.

Victor Borshchov

Довгі ноги, довгий ніс, По болоті ходить скрізь.

Victor Borshchov

Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить.

Victor Borshchov

По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить.

Victor Borshchov

Хоч не літак, а крилатий, Без крил не може працювати.

Victor Borshchov

Знизу клин Зверху млин. Тече вода А їй не біда.

Victor Borshchov

І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна.

Victor Borshchov

Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися.

Victor Borshchov

Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке.

Victor Borshchov

Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати – Нема що збирати.

Victor Borshchov

Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю.

Victor Borshchov

Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток.

Victor Borshchov

Коли хочеш ти читати, То повинен мене знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вчитаєш.

Victor Borshchov

З небесної діжки Крижані горішки На землю упали, Шкоди нам завдали.

Victor Borshchov

Спритний майстер у стрибках: На деревах, по гілках. Вся руда, пухнастий хвіст, Рідний дім для неї – ліс.

Victor Borshchov

На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється.

Victor Borshchov

З небокраю, з-за діброви, Вийшли воли чорноброві: Принесли водиці дзбан, Полили і ліс, і лан.

Victor Borshchov

Не ставок і не ріка, Мох росте і осока. Там земля - неначе тісто, Що воно за дивне місце?

Victor Borshchov

Квітка пишна, квітка гожа, На троянду трішки схожа. На кущах вона зростає. Хто із вас цю квітку знає?

Victor Borshchov

Живим зерном народжений, Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі.

Victor Borshchov

У нашої бабусі Сидить дід в кожусі, Проти печі гріється, Без води умиється.

Victor Borshchov

Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід Та й замела мітлою слід.

Victor Borshchov

Найрідніша, наймиліша, Всіх вона нас пестить, тішить, Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?..

Victor Borshchov

Олена зелена, Не сіяна, не саджена, Хто доторкнеться, Той обпечеться.

Victor Borshchov

Уночі гуляє, А вдень спочиває, Має круглі очі, Бачить серед ночі.

Victor Borshchov

Хоч я і страшнуватий, Ось палиця в руці, Та як мені прогнати Від проса горобців?

Victor Borshchov

Він скрізь: у полі і в саду, А в дім не попаде, І я тоді лиш з дому йду, Коли вже він не йде.

Victor Borshchov

Цвіте синьо, лист зелений Квітник прикрашає Хоч мороз усе побив – Його не займає.

Victor Borshchov

Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло, Згодом стало біле-біле І за вітром полетіло.

Victor Borshchov

Ніде не купиш, На вагах не зважиш, Сам здобуваєш, У комору складаєш.

Victor Borshchov

Неначе паровоз, гуде, Шумить, кипить, і пара йде, Смачний заварює нам чай. Хто ж він такий? От відгадай.

Victor Borshchov

Стоїть собі літечком На городі тіточка, Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба.

Victor Borshchov

У лісі зростав, У столяра побував, В кімнаті оселився, Полотном укрився.

Victor Borshchov

Хто завжди правду каже? Який є, таким покаже, І без слів про все рас скаже. На нього дивишся, а себе бачиш.

Victor Borshchov

Я порою дощовою – Наче дах над головою. При собі мене тримають, А як дощ пройде – складають.

Victor Borshchov

У носатого Івана Одежина дерев’яна. Він у чистім полі ходить І по ньому носом водить. Не стрижений, не чесаний – Гострим ножем зетесаний.

Victor Borshchov

В полі жовті промінчата Шелестять, немов зайчата, А вусаті ж їхні віти! Що це, друзі? Мабуть…

Victor Borshchov

Хто крилатий, гарний, гожий, На красиву квітку схожий, Має довгий хоботок, П’є нектар ним із квіток?

Victor Borshchov

У бабине літо Легке срібне сито, Не руками ткане, Летить ось над нами. Що ж це, дитинко? Це - …

Victor Borshchov

Його пожива – це листочки, Домівка – деревце чи кущ. З’являється що травня точно Поважний, симпатичний …

Victor Borshchov

Якщо руки ваші в ваксі, Якщо на ніс сіли клякси, Хто тоді ваш перший друг, Змиє бруд з лиця і рук?

Victor Borshchov

Щось у небі синім - блим! Розкотився в небі грім Та гуркоче вдалині. Що за дивні ці вогні?

Victor Borshchov

Дуже я потрібна всім: І великим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу.

Victor Borshchov

Спробуй, друже, відгадати, Що за стрій у небесах: Чи клубки пухкої вати, Чи то пір’я з крупних птах, Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі …

Victor Borshchov

Триколісний друг у мене, Має він кермо зелене. Ще сидіння та педалі… Певно, ви його впізнали?

Victor Borshchov

Всюди проживають, По шість ножок моють, Можуть мати й крила. Але це – не пташки. Дітки, відгадали? Звісно, це - …

Victor Borshchov

Ледь помітний він, маленький… То квадратний, то кругленький… Як його ти відірвеш, То штани не застібнеш…

Victor Borshchov

Що за жучок це – яскравий, моторний, Спинка червона у крапочку чорну, Сам симпатичний, хоча і маленький, Гарний на вроду він та веселенький.

Victor Borshchov